Christiani valorem-orientatur psychotherapy » Християнські цінності

Вираз християнські цінності виник лише у 20-му столітті, коли у західній філософії сформувалася теорія цінностей, що отримала назву аксіологія (грец. axia – цінність та logos – вчення, слово). Цінність – це значимість відомого об'єкта (ідеального чи матеріального) у відношенні до цілей, прагнень та потреб людини.

Концепція моральна цінність вперше з'являється в етиці І. Канта. Він писав: «Суть будь-якої моральної цінності вчинків у тому, що моральний закон безпосередньо визначає волю» (Критика практичного розуму. Гл.3. Про мотиви практичного розуму). Спробу систематичної розробки категорії цінності першим зробив Рудольф Лотце (1817 – 1881). Він розглядав людину, як мікрокосм, для якого цінність має безумовну значущість, оскільки основою світу є Бог як верховна Особа і головна цінність. Праці Р.Г.Лотце визначили напрямок у філософії (В.Віндельбанд, Е.Гуссерль, Г.Ріккерт, Г.Коген, П.Наторп, М.Шелер), який протистояв етичному натуралізму та релятивізму у вченні про цінності. Так, Макс Шелер писав: «існують істинні і справжні цінності, якості, що утворюють собою власну область предметів, які мають свої особливі відносини та взаємозв'язки, і вже як ціннісні якості можуть бути, наприклад, вищими та нижчими і т.д.

У протиріччі з таким розумінням природи цінностей представники різних ідеологічних течій намагалися довести відносність цінностей. Послідовно проведений релятивізм в аксіології неминуче призводить до матеріалізму, а в етиці – нігілізму. Це найбільш руйнівним виявилося у філософії Ф. Ніцше та в марксизмі.

– Карл Маркс: «Комуністи взагалі не проповідують жодної моралі... Вони не висувають людям моральної вимоги: любіть один одного, не будьте егоїстами тощо; вони, навпаки, добре знають, що як егоїзм, і самовідданість є за певних обставин необхідна форма самоствердження індивідів» («Німецька ідеологія»).

– Ф.Ніцше: «По суті у самому слові амораліст є два заперечення. Я заперечую, по-перше, тип людини, яка досі вважалася найвищою, – доброю, доброзичливою, добродійною; я заперечую, по-друге, той вид моралі, який, яка сама собою, досягла значення і панування... У цьому сенсі називає Заратустра добрих людей «останніми людьми», то «початком кінця»; перш за все він розуміє їх як найшкідливіший рід людей, бо вони відстоюють своє існування за рахунок істини, так само як і за рахунок майбутнього» («Ecce Homo. Як стають самі собою»).

Релятивізм у розумінні цінностей, доведений до логічного кінця, коштував життя сотням мільйонів людей у Росії, Німеччині та деяких інших країнах.

Християнство виходить із розуміння цінності як абсолютного блага, що має значущість у будь-якому відношенні та для будь-якого суб'єкта. Християнські цінності становлять цілу систему побудовану на євангельських заповідях та моральних правилах.

Загальна класифікація християнських цінностей виглядає так:

~онтологічні – Бог, буття, безсмертя (вічність);

~антропологічні – людина, душа, свобода волі, віра, надія, кохання, порятунок;

~етичні – благо, любов до ближнього та свого ворога, непротивлення злу, прощення, страждання, мучеництво, святість, чеснота;

~естетичні – краса як вираз Бога у світі, прекрасне як форма добра;

~соборний досвід – Писання і Передання, молитва, благодать;

~соціально-об'єднуючі – Церква, християнська громада, соборність, людство;

~символічні - ікона, богослужіння, обряди та ритуали.

Найвищим благом, що є джерелом і всіх інших цінностей, для християнина є Боговідверта істина про Пресвяту Трійцю як абсолютно досконалий Дух. Бог є не тільки абсолютним Розумом і Всемогутністю, але і вседосконалою Благістю та Любов'ю (Бог є Любов).

Ця істина, підтверджена багатовіковим духовним досвідом, становить вищу ланку в ієрархії християнських цінностей, бо є джерелом віри, що є формуючим початком християнського світогляду.

У системі християнських цінностей відводиться найважливіше місце також вчення про унікальність людської особистості як безсмертної, духовної істоти, створеної Богом за своїм образом і подобою.

Християнське вчення відкриває високий сенс і мету життя людину – блаженство в Царстві Небесному. Вчення про спасіння також займає важливе місце у системі християнських цінностей. На цьому шляху Слово Боже закликає до всебічного, духовного вдосконалення (будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний).

Це досягається спільною дією Божественної благодаті та вільної волі.

Цінність Євангельських заповідей, визначається тим, що вони данi нам Господом, як духовні закони, виконання яких вводить нас у вічне життя.

Зрештою, треба сказати про важливу складову системи християнських цінностей – соборний духовний досвід Церкви, що відображена у богослужбових текстах, творіннях святих отців та житіях святих.

Християнські цінності – велике надбання людства, але вони стають благодатним скарбом лише тим, хто йде шляхом спасіння. Людина робить вибір. «Існує достатньо світла тим, хто хоче бачити, і досить мороку тим, хто не хоче» (Б.Паскаль).